Сипучі матеріали

Цемент (в перекладі з латинської «битий камінь») – один з основних будівельних матеріалів.

Цемент є гідро-мінеральним в’яжучою речовиною, яка при затвердінні набуває високу міцність.

В першу чергу його використовують при виготовленні бетону.

Керамзит являє собою легкий матеріал пористої будови у вигляді гравію, рідше у вигляді щебеню, який одержують при випаленні легкоплавких глинистих порід, здатних трансформуватися при швидкому нагріванні їх до температури 1050 – 1300 Цельсія протягом 25 – 45 хвилин. Керамзит з розмірами зерен 5 – 40 мм морозостійкий, вогнестійкий, не вбирає воду і не містить шкідливих для цементу домішок.

Природний пісок – дрібна суміш зерен різних мінералів розміром від 0,15 до 5 мм, утворена при руйнуванні твердих гірських порід.

Піски за видами залягання бувають гірські (яр), річкові, морські та дюнні. Для кладок розчинів і бетонів найкраще підходять гірські і річкові піски з невеликою кількістю мулистих і глинистих домішок. За крупності зерен піски розрізняють великі (розмір часток від 2 до 5 мм), середні (від 0,5 до 2 мм) і дрібні (менше 0,5 мм). Граничний розмір зерен піску в розчинах обмежують: для цегляної і блокової кладки – не більше 2,5 мм, для бутового мурування і закладення стиків збірних конструкцій – не більше 5 мм.

Пісок з річкового кар’єру придатний для застосування в якості заповнювача важких, легких, дрібнозернистих, пористих і силікатних бетонів, будівельних розчинів, приготування сухих сумішей, для влаштування основ і покриттів, автомобільних доріг і аеродромів.

Штучний пісок – продукт дроблення гранітів, вапняків, мармуру, туфу, шлаку та інших гірських порід. Такі піски використовуються в декоративних розчинах і для фактурного шару зовнішніх панелей.